Вікові кризи дитини

 Лише 12,5 хвилин на день. Стільки спілкуються батьки та діти.

Звичайно, це середні показники, але і вони дуже невтішні.

В процесі розвитку діти відчувають ряд змін – емоційних, фізичних та пізнавальних, а також переживають кризи й дуже важливо їх вчасно помітити.

Психологи – Фрейд, Піаже, Еріксон, Виготський, Ельконін, Брунер – висували свої припущення та класифікації щодо дитячого розвитку. Всі вони відрізнялися. Втім, можна прослідкувати ряд особливостей та схожостей.

Кризами називають ті періоди життя людини, які є переломними чи поворотними. Коли звичний стан речей не влаштовує, але людина ще не виробила нових стратегій чи навичок, аби реагувати та мислити інакше.

Поговоримо про вікові кризи, які переживають діти та як батькам орієнтуватися: це криза чи ще ні? Як підтримати дитину?

КРИЗА 1 РОКУ

Початок цієї кризи пов’язують з першими кроками чи словами дитини.

Завдяки таким новим навичкам, вона відчуває гостру необхідність бути більш самостійною, незалежною від дорослих, але це поки неможливо.

Діти в цей період проявляють себе дуже емоційно. Кричать, зляться та бунтують, коли дорослі занадто ними опікуються. Проте турботлива поведінка батьків є природною, бо дитина цілком залежна від них. Зрештою, навіть не вміє самостійно пересуватися.

Початок кризи 1 року пов’язують з першими кроками чи словами дитини.

Оскільки дитина вчиться ходити, то фізичний зв'язок з мамою стає менш тісним. Досліджуються нові території, предмети, до яких малюк може доповзти чи дійти.

Дуже важливо в цей період підтримувати спроби. Без вашої оцінки дитина не завжди може усвідомити свої самостійні намагання та їх значення.

Хваліть за те, що вона пробувала дістати іграшку чи дійти до вас. Намагайтеся, аби ваш голос звучав лагідно та приязно.

Дитина привчається до ваших оцінок – це її заохочує ще досліджувати світ навколо. 

КРИЗА 3 РОКІВ

Якщо на вас вже посипалося сотні дитячих: "Чому?" та "Я сам/сама", то криза трьох років розпочалась.

Дитина проявляє неабияку впертість, коли їй не дають зробити щось, а намагаються допомогти. Ставить під сумнів усталені правила в сім`ї, бо хоче бути самостійною. Може знецінювати те, що було раніше їй важливе. Наприклад, улюблену іграшку чи куртку.

Дитина відмовляється робити те, що кажуть дорослі. Швидко дратується та протестує проти їх прохань.

Збоку таку поведінку можна трактувати як непослух, але це намагання дитини перейти на інший рівень розвитку.

Збоку таку поведінку можна трактувати як непослух.

Оскільки і батьки, і дитина звикли до певного стану речей, то усім складно перелаштуватися та змінити поведінку. Батькам треба час, щоб зрозуміти, як поводитися.

Для дитини підтримкою буде контрольована самостійність, яку ви їй даєте. Коли дозволяєте робити те, що їй під силу самій, але при цьому непомітно спостерігаєте, чи все добре.

В цей час діти хочуть самостійно обирати: іграшку в садок, дорогу до магазину, страву для обіду. Намагайтеся заохочувати та давати дитині можливість робити вибір в таких справах.

Саме ваша уважність і те, що ви дозволяєте їй обирати, допомагає закласти основи активної життєвої позиції.

КРИЗА 6 РОКІВ

Початок цієї кризи пов’язують з початком відвідування школи.

Уявіть тільки: у вас був власний звичний та комфортний світ, але раптом він став для вас надто тісним. І покидати шкода, але ж тісно... Щось схоже відчувають діти під час цієї кризи.

Для дитини школа – це неабиякий стрес, адже їй доведеться звикати до всього нового, адаптуватися під інший режим. Однокласники та темп навчання теж можуть спершу викликати неспокій та тривогу.

Якщо до цього було цікаво лише гратися, то приблизно в 6 років дитина проявляє зацікавлення вчитися.

Проте не всі діти шестирічного віку готові до навчання в школі. Це залежить від багатьох факторів, тому в декого криза може прийти і в 7 років – коли дитина піде в перший клас.

Будь-яка криза має завдання. Його варто виконати, тоді дитина далі зможе розвиватися в своєму темпі.

В цей час діти копіюють дії та слова дорослих. Намагаються робити те, що хвалять дорослі. Якщо ви хвалите малюнки, то вона малюватиме з ще більшою заповзятістю. Дитині дуже хочеться, аби її хтось помічав та давав позитивні відгуки.

Як і будь-яка криза, ця має завдання. Його варто виконати, тоді дитина далі зможе розвиватися в своєму темпі.

Завданням для дитини в цей період – змінити тип діяльності. З гри на навчання. А ще – навчитися взаємодіяти з іншими на більш самостійному рівні.

Допоможіть в цьому: визначте їй певну відповідальність, що підходить до можливостей. Винести сміття двічі на тиждень, повитирати пил щосуботи.

Такі плани можна робити на тиждень чи місяць. Вони допомагають дітям не боятися щось пропустити чи забути. Це знижує тривожність. Оскільки в дитини щойно змінився майже цілий світ – це важливо.Також варто візуально розподілити день. Використовуйте дошку чи папір, щоб намалювати план дня. Потім дитина гляне на малюнки – і швидше зорієнтується. Біля малюнків напишіть години уроків, гуртків, важливі для дитини дати.

 

Криза підліткового віку

Підлітковий вік посідає особливе місце у віковій періодизації, тому що в п'яти із одинадцяти класів середньої школи вчителі мають справу з підлітками.

Підлітковий вік, або отроцтво, - це період життя дитини між 10-15 роками. Підліток - це учень 5-9 класів середньої школи. Цей етап - один з найвідповідальніших у розвитку людини і підготовки її до життя. Ще В. О. Сухомлинський вважав, що більшість найгостріших, найважчих проблем, які завжди хвилюють вихователя, пов'язані з вихованням підлітків.

 Характеризується підлітковий період так:

1.       Основною для цього періоду стає суспільно корисна діяльність.

2. З'являється прагнення до дорослості й самостійності; критичне ставлення до оточуючих; самовизначення; уміння підпорядковувати свої інтереси нормам колективного життя.

3.  Діяльність (навчальна, організаційна, трудова, пізнавальна) спрямована на систему ставлень інших до неї.

Розвиток підлітка - це початок пошуку себе, свого унікального "Я". Це шлях становлення індивідуальності. Як часто батьки помиляються у вихованні своїх дітей, коли говорять дитині: "Не виділяйся, будь такою чи таким, як усі". У психології цей період називають періодом "зашумлення" психіки, за ним настає період упевненості і рівноваги. Ці роки майже завжди хворобливі. Адже в цей час виникають проблеми між батьками і дітьми. 

Що ж є найсуттєвіше для дитини в цей час? Виявляється, ось такий ланцюжок: Любов - Довіра - Розуміння - Підтримка. Як кажуть гумористи, із кожним поколінням діти стають усе гіршими, а батьки все кращими, отже, гірші діти стають кращими батьками.

Фізичне здоров'я дитини - запорука її успіхів у навчанні. Стан фізичного здоров'я і темпи статевого дозрівання дітей різні. Вони суттєво впливають на особистісний розвиток дитини. Чим раніше починається процес статевого дозрівання, тим швидше він протікає. Якщо дозрівання починається у 12 років - процес дозрівання триває 2 роки; у 13-13,5 років - 3-3,5 роки; у 15 років - 5-6. Ці розбіжності щодо типів дозрівання - причина багатьох непорозумінь і переживань.

За що і проти чого веде боротьбу дитина в перехідному віці? 

Насамперед за те, щоб перестати бути дитиною; за фізичну і психічну недоторканність; за самоствердження серед однолітків; проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, з приводу її фізичної дорослості.

 

Правила, яких мають дотримуватися батьки підлітка:

-       Допомогти дитині знайти компроміс душі і тіла;

-         Усі зауваження робити в доброзичливому тоні, без ярликів;

-         Ознайомити дитину з призначенням і функціонуванням організму;

-         Варто пам'ятати, що поки розвивається тіло дитини, хворіє і чекає допомоги душа.

Підліткову психіку іноді називають періодом "гормональної глупоти". Пошук і становлення свого "Я" - це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У родинах, де панує повага, де кожен має право голосу, знає свої права та обов'язки, реакції емансипації проходять м'якше й породжують менше конфліктів.